200 ГВт, що ховаються в мережі, натрієві батареї в 10 разів дешевші, дата-центри на енергії хвиль з Рамезом Наамом | Епізод №280

2г 6хв 230K переглядів 15 сер 2026

Чи варто це вашого часу?

Ви отримаєте детальний звіт про те, як оператори дата-центрів долають обмеження мережі: від розгортання мобільних газових турбін до інвестицій у сонячну, батарейну та ядерну інфраструктуру наступного покоління.

Ця розмова досліджує, як стрімке зростання попиту на електроенергію з боку AI перетинається з фізичними обмеженнями мережі та вузькими місцями в передачі енергії. Розглядаються практичні перешкоди розширення енергетичної інфраструктури разом із альтернативними рішеннями генерації, такими як сонячна енергія, батареї та ядерна енергетика.

Вузькі місця мережі та попит на енергію. Рамез Наам (Ramez Naam) стверджує, що основним обмеженням для розширення AI є не генерація енергії, а повільне розбудовування передавальних мереж і затримки з дозволами. Він зазначає, що мережа Техасу досягає піку приблизно у 80 гігават, тоді як speculative-запити на навантаження перевищують 200 гігават. Щоб обійти ці затримки, регулятори впроваджують правила, які дозволяють дата-центрам із гнучким, переривним навантаженням підключатися набагато швидше.

Газові турбіни. Наам попереджає, що багатосотмегаватні газові турбіни розкуплені приблизно на сім років вперед, оскільки компанії поспішають забезпечити себе енергією. Оскільки енергія становить лише малу частку від загальних витрат на AI, гіперскейлери розгортають модульні рішення, такі як менші 38-мегаватні мобільні турбіни. Така локалізована генерація заповнює прогалину, поки оператори роками чекають на традиційні підключення до мережі.

Сонячна енергія та накопичення в батареях. Наам зазначає, що вартість сонячної енергії та батарей значно знизилася, що робить проєкти безперервного живлення дедалі більш життєздатними для дата-центрів. Він пояснює, що ціни на батареї впали в 14 разів з 2010 року, що дозволило реалізувати такі установки, як проєкт потужністю один гігават в Об'єднаних Арабських Еміратах, що поєднує п'ять гігават сонячної енергії з 19 гігават-годинами накопичення. Нові натрій-іонні технології потенційно можуть знизити вартість батарей ще в 10 разів.

Ядерний поділ і синтез. Наам стверджує, що дата-центри AI забезпечують величезну фінансову підтримку та портфель замовлень для ядерної промисловості, особливо для малих модульних реакторів і стартапів у сфері синтезу. Він очікує, що компанії з синтезу, такі як Helion, наблизяться до комерційних термінів до 2028 року завдяки компактним магнітним конструкціям. Традиційні великі реактори поділу продовжують стикатися з високими витратами та тривалими регуляторними термінами за межами Китаю.

Представлення гостя: Рамез та його робота над майбутнім енергетики

Сьогодні ми досліджуємо найголовніше: чому надлишок енергії може настати швидше, ніж прогнозує більшість, і як це вплине на AI, економічне зростання, геополітику та наше майбутнє. Ми розглянемо реальні терміни будівництва атомних та термоядерних станцій, відокремлюючи хайп від того колосального надлишку енергії, що на нас чекає.

Я пам'ятаю, як виступав перед однією з трьох-чотирьох найбільших нафтових та енергетичних компаній світу. Спочатку вони запитали: «Хто цей хлопець Ром?», бо ми говорили про сонячну енергію. За дві години вони вирішили, що їм необхідно з ним зустрітися. Ром був одним із наших засновників-викладачів у Singular University, керував там дискусіями про енергетику і неодноразово виступав на Abundant Summit.

Як тільки AI та енергетика стануть менш захопливими, я знайду час написати ще один роман. Але зараз це займає весь мій час, щодня. Одним із моїх улюблених прикладів популяризації є той тепер уже відомий графік, де ціна на сонячну енергію падає до нуля.

Енергетичний голод AI та потреба в розширенні мереж

Ми торкнемося кількох різних тем на перетині енергетики та обчислень. Кілька років тому чиста енергетика для декого була нішевим сектором, хоча вона оцінюється у 3 трильйони доларів. Тепер, коли ми бачимо, що AI залежить від електрики, вона стає найважливішим; капітал і цінність течуть туди, де є дефіцит, а зараз дефіцитом є енергія.

Ми розберемо сім тем: по-перше, AI енергозалежний; по-друге, швидкість підключення до мережі — це головне, а не вартість; по-третє, енергія «за лічильником»; по-четверте, недооцінені короткострокові перемоги в покращенні мережі; по-п'яте, сонячна енергія; по-шосте, поділ та синтез ядер; і, нарешті, космічні ідеї, як-от запуск обчислень у космос або в океани.

Щоб отримати лінійний приріст в AI, потрібно експоненціально збільшувати обчислювальні потужності. Є способи обійти цю криву, і ми це робимо, але більшість людей не до кінця розуміють зв'язок між цими речами. Енергія дешева порівняно з GPU. У гігаватному дата-центрі вартістю 50 мільярдів доларів 35 мільярдів ідуть на чипи. Співвідношення всіх капітальних витрат до вартості енергії за п'ять років показує, наскільки дешевою є енергія.

Коли ми кажемо, що AI енергозалежний, це не питання вартості; енергія є вузьким місцем. У кожного гіперскейлера є команди, що оптимізують витрати на енергію, але якби ви запропонували OpenAI або Anthropic енергію завтра за подвійну ціну, вони б погодилися. Дохід, отриманий з однієї одиниці електроенергії порівняно з її вартістю, відповідає тому самому співвідношенню.

Проблема в тому, що ми втратили здатність швидко розбудовувати мережу. Хоча сонячні панелі, вітряки, батареї та природний газ можна розгорнути швидко, стовпи та дроти є величезною проблемою. Черга на підключення нових проєктів генерації до мережі зросла з 15 місяців двадцять років тому до майже 45 місяців. Щорічне зростання попиту в США набагато повільніше, ніж у 80-х або 50-х, але отримання дозволів залишається величезною проблемою.

Логарифмічно-лінійний зв'язок між обчисленнями та прогресом AI

Справа не в регулюванні корисного використання як такому, а в проблемах із дозволами на використання землі, що перебуває під контролем держави, округу та федеральних органів.

Починаючи з 2000 року, усе в машинному навчанні демонструє приблизно логарифмічно-лінійний зв'язок між обсягом навчальних даних і точністю моделі. Ви натякаєте на Kaplan, Chinchilla та масштабування після Chinchilla, але це існувало задовго до Chinchilla навіть з одношаровими нейронними мережами. Обчислювальні потужності використовуються для перетворення навчальних даних у нейронну мережу, і хоча ми знаходимо способи зробити це ефективніше — як видно на прикладі Deepseek Flash та Kimmy K3 — це все ще десь посередині між степеневим законом, як-от n у п'ятому степені, та справжньою експоненціальною або логарифмічною шкалою складності.

Якщо ми не зможемо змінити логарифмічну криву, нам знадобляться експоненціально більші обсяги енергії лише для того, щоб досягти лінійного або поліноміального прогресу в інтелекті. Нам знадобилися б цивілізації другого або третього рівня за шкалою Кардашова та сфери Дайсона лише для того, щоб продовжувати робити поступовий прогрес. Наївний погляд полягає в тому, що інтелект є логарифмічно-лінійним щодо обчислень і даних, але кращі алгоритми підталкивають нас до поліноміальної області. Навіть тоді поліноміальна область має стрімко спадаючу віддачу; у найкращому випадку обчислення можуть мати зрости n у четвертому степені, щоб отримати збільшення інтелекту в n разів.

Щодо рекурсивного самовдосконалення (RSI), кожен спосіб покращення ШІ має спадаючу віддачу. Стрибок може бути вражаючим, але він завжди виглядає як вогнута крива. Я не бачу жодної обґрунтованої математичної моделі RSI, яка б призвела до зльоту з вертикальною асимптотою.

Енергомережа є вузьким місцем, що свідчить про наші потреби в інфраструктурі. У трьох локаціях США час очікування підключення для споживчої сторони — не для генерації, а для дата-центрів — збільшився на шість або сім місяців у період з квітня по листопад минулого року. У техаській мережі ERCOT пік наразі становить близько 80 гігаватів, але в їхній черзі запитів на споживання перебуває понад 200 гігаватів навантаження, більшість з яких є спекулятивними.

Перенесення дата-центрів туди, де енергія доступна в достатку

Більшість цих заявок — повна нісенітниця. Будь-хто може запросити велике навантаження та електроенергію, не маючи ні фінансування, ні клієнта, і оператор енергомережі Техасу просто завалений такими запитами. Якщо ви сьогодні попросите сотні мегаватів потужності для будівництва дата-центру, то бажаю успіхів у спробах отримати цю енергію раніше 2031 або 2032 року.

Коли ви виступали на моїй щомісячній зустрічі спільноти достатку, моїм головним висновком стало те, що проблема енергії для AI полягає не в будівництві сонячних ферм, поділі чи синтезі ядер; проблема в самій мережі. Для інвесторів, які хочуть зрозуміти, які «кирки та лопати» інфраструктури потрібні для AI, окрім компаній з будівництва дата-центрів: хто будує мережу, і чи є замовлення на створення більш стійкої мережі?

У розподільчій мережі — стовпах і дротах — домінують регуляторні монополії. Я не буду коментувати, чи варто купувати або продавати ці акції, але регіональні монопольні комунальні підприємства можуть заробити величезні суми в районах, де можна будувати дата-центри. З іншого боку, дедалі більше виборців виступають проти дата-центрів; навіть у Техасі губернатор Ебботт (Abbott) надіслав учора листа про їхню призупинку.

Потенціал масштабних сонячних проєктів та їхня вартість

Це аудит усіх заявок на дата-центри в Техасі, «червоному» штаті та найбільш лібертаріанському в країні. Ебботт знає, що його виборці мають антитехнологічні настрої, які переносяться на дата-центри AI, оскільки ті є очевидною мішеню.

Пітере (Peter Diamandis), сама мережа — стовпи та дроти — і є обмеженням. Я роками говорив про експоненціальний ріст сонячних батарей, поділу та синтезу, але стовпи та дроти не стали експоненціальною технологією. Ми могли б перенести дата-центри туди, де є енергія, або повністю відключити їх від мережі.

До 2028 року ми, можливо, побудуємо від 20 до 30 гігаватів, тоді як попит може бути набагато вищим. Якщо підсумувати все виробництво GPU, заплановане з цього моменту до 2030 року — переважно Nvidia, а також AMD та Cerebras — енергоспоживання чипів зростає більш ніж удвічі швидше, ніж розбудова мережі США. Попит на AI, який обмежений кількістю чипів, демонструє потребу приблизно в 230 гігаватів потужності, виходячи з чипів, які ви купили та встановили, тоді як розбудова мережі США прогнозується на рівні приблизно 100 гігаватів. Пів року тому генеральний директор Microsoft Сатья Наделла (Satya Nadella) зауважив, що «теплі оболонки» (warm shells) є нашою межею.

Роль ядерного поділу та синтезу в майбутній енергетиці

Ерік Шмідт (Eric Schmidt) сказав нам, що його цифра — 96 або 100 гігават додаткової потужності до 2030 року. Показник 230 ґрунтується лише на виробництві чипів, тож або більше чипів залишається всередині країни, що мене б не здивувало, або заводи збільшили обсяги, що вже було б сюрпризом. У кожного прогнозиста своя цифра; дехто базує їх на заявах компаній-виробників чипів або енергетичних підприємств, інші ж використовують консервативні прогнози того, чого реально можна досягти.

Існує велика похибка в оцінці попиту на електроенергію для чипів. Багато хто просто множить споживання одного GPU Blackwell на кількість тих, що будуть встановлені, але так втрачається половина енергії, бо треба додати споживання решти ІТ-обладнання та охолодження, що майже подвоює загальний обсяг використання енергії. Чипи Cerebras поглинають багато енергії, але працюють ефективніше з точки зору транзисторів, ніж попередні покоління Nvidia A100 або H100. Транзистори виконують більше роботи, що принципово краще, але вони постійно споживають більше енергії, оскільки працюють 24/7.

Зараз найчастіше говорять про генерацію енергії «за лічильником» для дата-центрів, тобто про великі газові турбіни, якщо їх вдасться дістати. Ці турбіни потужністю в кілька сотень мегават, як-от установка на 400 мегават, що використовується в електромережі, розкуплені приблизно на сім років наперед. GE та Hitachi будують нові складальні лінії, щоб швидше вивести їх на ринок, але оскільки мережа змушує чекати роками, люди створюють власну генерацію. Це дорожче, ніж мережа, але енергія становить таку малу частку вартості AI, що люди переходять на малі турбіни. Solar Turbines виготовляє турбіну на 38 мегават, що розміщена на причепі вантажівки; 40 таких установок дають гігават. Навіть на них є черги.

Усі, хто має стосунок до газових турбін, переорієнтуються на цю нішу. Bloom та Boom Supersonic — компанія, яка намагається повернути надзвукові лайнери попри мільярдні витрати на регуляторні вимоги — перейшли на використання своїх конструкцій двигунів для газових турбін для живлення дата-центрів, бо попит надзвичайно високий. Це модульне виробництво енергії: ви привозите такі вантажівки з великими контейнерами ззаду, щоб запустити свій дата-центр, поки будуєте енергетичну інфраструктуру, а потім прибираєте їх.

Саме так Ілон (Elon) запустив когенераційні установки, що виділяють дим, у Colossus, які тепер орендує Anthropic. Nvidia вже використовує фінансовий інжиніринг, наприклад, кредитування клієнтів, щоб продати більше GPU. Оскільки фінансові стимули настільки великі, Nvidia може інвестувати в деякі з цих компаній, що працюють «за лічильником».

Що стосується мережі, Nvidia інвестувала в підвищення її гнучкості, щоб витиснути більше соку з існуючої системи, прикладом чого є Emerald AI. Проте справжня проблема полягає в поєднанні регуляторних перешкод та стимулів для енергетичних компаній. Більшість монопольних енергокомпаній у США отримують оплату за принципом «витрати плюс», розраховуючи на 10% прибутку на капітал. Оскільки енергокомпанії мають набагато більше людських ресурсів і бюджетів на зарплати, ніж комісії з електроенергетики, вони проштовхують плани, щоб отримати ці 10% зверху.

Nvidia не поєднує генерацію енергії з GPU, тому що це має низьку маржинальність і створює багато труднощів — з тієї ж причини вони відмовилися від запуску власного гіперскейлера або Neocloud. Якби я був на місці Nvidia, я б зосередився на зміні нормативної бази та стимулів для монопольних комунальних підприємств. Замість того, щоб отримувати відсоток від капітальних витрат, їм мали б платити залежно від того, наскільки швидко вони забезпечують подачу електроенергії, а керівники отримували б бонуси за швидкість. Я бачив два або три стартапи з технологіями для прискорення встановлення стовпів і дротів; якби ви створили відповідний стимул, люди знайшли б технічні рішення, щоб прискорити цей процес.

Техас вніс зміни в політику, які прискорюють цей процес, оскільки він не регулюється федеральним урядом. FERC регулює електроенергетику в решті країни і надіслала листи шести іншим найбільшим енергосистемам, закликаючи їх зробити щось подібне до того, що робить Техас.

Вони запроваджують нові правила, згідно з якими, якщо ви є «переривним навантаженням» — тобто ви гнучкі та можете знайти альтернативний спосіб живлення або зменшити споживання енергії в моменти пікового попиту — вас підключать набагато швидше. У Техасі це називається CLR або PCLR. Хоча доступність 99,9% означає 8 годин відключень на рік, потрібно прагнути до «чотирьох дев'яток», щоб створити дійсно якісну мережу.

Енергосистема США в середньому споживає близько 500 гігават протягом року. Зимою вночі попит падає до 400 гігават, але пізнім літнім днем, переважно на півдні, він досягає піку у 600 гігават через кондиціонери. У Європі такої проблеми немає. Цей розрив у 200 гігават — це приблизно 10 трильйонів капітальних витрат на AI, а ми вважаємо, що в наступні 5 років капітальні витрати на AI складуть близько 7 трильйонів. Нам бракує не генерації чи електростанцій; нам бракує пропускної здатності, стовпів і дротів. Якби ми використовували їх ефективніше, ми могли б забезпечити живленням багато чого.

Техас у червні вніс регуляторну зміну: якщо вам не потрібно споживати енергію в пікові години, вас підключать за 12–18 місяців замість п'яти або семи років. FERC тепер наказала всім іншим зробити так само. У роботі мого приятеля Тайлера Норріса (Tyler Norris), який зараз працює в Google, було встановлено, що якщо ви можете бути гнучкими протягом 100 годин на рік — чотири дні або 1% часу простою — це відкриває 100 гігават потужності в мережі. Це приблизно 5 трильйонів капітальних витрат на дата-центри, включаючи чипи, що забезпечить роботу на наступні кілька років.

Emerald AI, що фінансується Nvidia, реалізує це за допомогою програмної оркестрації, переміщуючи завдання у потрібний дата-центр. Інший шлях — акумулятори. Я зробив три інвестиції в стартап, можливо, незабаром буде й четверта, який робить щось очевидне: у Даллас-Форт-Ворт між серединою ночі та пізнім вечором є 10–15 гігават гнучкості попиту в мережі. Якщо ви побудуєте на об'єкті систему накопичення енергії на чотири години та заповните її опівночі, вам не потрібно буде навантажувати мережу в пік дня, що ідеально відповідає новим правилам Техасу.

Аналогія кешу та багатозадачності в управлінні енергією

Через дванадцять місяців це стане надзвичайно поширеним підходом. Якщо я маю магічну технологію, яка дуже дешево зберігає шалені обсяги енергії, і приїду в Техас і скажу, що це може повністю змінити криву і повністю перевернути гру, чи зможу я підключити її до мережі та викачувати енергію посеред ночі, коли ніхто нею не користується? Чи й надалі вони казатимуть, що це можливо лише у 2030 році?

Нормативи, прийняті в Техасі в другий тиждень червня, відкривають швидкий шлях до електроенергії для всіх, хто є переривним навантаженням. Я інвестував в Agent Gentic, тому що вони просували ці правила та мають об'єкти потужністю 10 гігаватів, які можуть цим скористатися. Після того як це було прийнято в Техасі, FERC, федеральний регулятор електроенергетики, надіслав листа до шести інших найбільших мереж країни з пропозицією зробити щось подібне. Це переривне навантаження або зміщення попиту в часі. Мова не про газові генератори, сонячну чи вітрову енергію; мова про лінію електропередачі. Якщо ви використовуєте акумулятори, щоб заповнити свій дата-центр вночі, коли лінія електропередачі не задіяна, і уникаєте навантаження на неї вдень, то це відома хороша ідея. Ми так робимо з електромобілями. По суті, це дозволяє ставити процеси на паузу і зміщувати обчислювальне навантаження в часі. Акумулятори — це кеш для електронів замість даних; ми робимо нашу мережу кешованою.

Комунальні служби вже давно керують зарядкою електромобілів, щоб зменшити навантаження на «останню милю» або навіть на останній квартал, тому що обмеженням для зарядки електромобілів насправді є трансформатор у вашому кварталі, де збираються Teslas. У них уже є програмне забезпечення для часового розподілу та вирівнювання зарядки. Такі компанії, як Weave Grid, використовують цю технологію, щоб зробити інші навантаження в мережі більш гнучкими та адаптованими, щоб дата-центри AI могли працювати злагоджено. Кожна компанія з зарядки електромобілів, яку я знаю, переорієнтувалася на використання своїх технологій або потужностей для підтримки дата-центрів. Якщо ми підійдемо до цього розумно, це забезпечить 100 гігаватів і наступні п'ять років зростання дата-центрів AI.

Ми вступаємо у фазу, коли дата-центри AI на сонячній енергії стають життєздатними. У 1975 році один ват сонячних панелей коштував 100 доларів; зараз це 8 центів з Китаю за панель, яка менша, міцніша і має довший термін служби. Чи приводить нас це тисячократне зниження ціни до моменту, коли ми зможемо живити дата-центри? Оскільки чипи дуже дорогі, економічно ніколи не вигідно запускати їх лише тоді, коли світить сонце, тому потрібне сховище. Ціни на акумулятори впали в 14 разів з 2010 року. Хоча літій-іонні були домінуючими, на планеті Земля натрій зустрічається набагато частіше, ніж літій.

Масштаби поточних і майбутніх сонячних установок

Нові технології, як-от натрій-іонні акумулятори, можуть знизити вартість батарей у 10 разів. Вони вже є в Чилі. Найшвидший енергетичний проєкт, який можна реалізувати, — це сонячна енергетика та акумулятори, що можна зробити за 12 місяців. В Об'єднаних Арабських Еміратах є проєкт сонячної енергетики та акумуляторів потужністю 1 гігават у режимі 24/7, який гарантує мінімальну вихідну потужність 1 гігават; насправді він складається з 5 гігават сонячної енергії та 19 гігават-годин акумуляторів. Капекс становить близько шести доларів за ват, тоді як остання атомна електростанція, побудована в США, коштувала 15 доларів за ват, а найдешевші у світі, побудовані в Китаї, — 4 долари за ват.

Під час дзвінка щодо прибутків Tesla Ілон (Elon) сказав, що хоче побудувати 100 гігават сонячних потужностей. Його загальне бачення полягає в тому, щоб розмістити всі обчислення в космосі, щоб уникнути обмежень по землі, проблем із дозволами та скарг щодо використання води. Він хоче побудувати терават ШІ. Щоб досягти цього, є два або три варіанти: пустелі світу, що живляться від сонця та акумуляторів, запуск поділу або синтезу ядер, енергія океану, як-от panas, або космос. Хоча він хоче налагодити виробництво для цього, я думаю, що його справжня мотивація — не продаж на внутрішньому ринку США, а створення виробничих потужностей для космічної сонячної енергетики.

Я один із п'яти найкращих прогнозистів вартості сонячної енергії у світі, тому що я застосував закон Мура — скорочення з накопичувальним масштабом — до енергетики. Це закон Райта, швидкість навчання, де кожне накопичувальне подвоєння масштабу сонячної енергетики знижує витрати, скажімо, на 30%. Якщо ми ігноруємо потребу в тераватах обчислень ШІ та подивимося на світ таким, яким він є, сонячна енергетика становить 8% світової електроенергії. Якщо сонячна енергетика досягне третини або двох третин, а попит на електроенергію подвоїться, у вас залишиться від чотирьох до шести подвоєнь, що означає, що витрати можуть впасти в чотири або вісім разів, але не в тисячу. Якщо ми говоримо про будівництво сфер Дайсона, нам ще далеко, щоб продовжувати знижувати витрати.

Наразі існує десяток станцій гігаватного масштабу, переважно в Китаї, на Близькому Сході та кілька в Латинській Америці. Більшість сонячних станцій сьогодні зазвичай мають потужність від 50 мегават до кількох сотень мегават. Головна причина, чому це ще не є варіантом для США, — це певний виклик, хоча ми могли б реалізувати щось подібне на південному заході, і це було б дешево.

Економіка GPU, AI та витрат на енергію

Це було б дорожче, ніж в Еміратах, бо наші витрати на робочу силу вищі, але це було б швидко; ви могли б реалізувати це за рік навіть із газовою турбіною, замовленою у GE. Справжня проблема в США — це об'єднання земельних ділянок. У США ми подвоюємо ціну китайських сонячних панелей, шкодячи самим собі тим, що не впускаємо їх.

Федеральний уряд є найбільшим землевласником на захід від Міссісіпі, з землями, зосередженими в таких місцях, як Невада та Аризона, які мають величезні сонячні ресурси. Я б подумав про те, як відкрити землі, що не є унікальними природними ресурсами, для будівництва дата-центрів на сонячній енергії, оскільки сонячне світло здається кращим варіантом, ніж буріння на федеральних землях.

У багатьох місцях проблемою є регулювання. Нещодавно я був у Чихуахуа, Мексика, намагаючись переконати уряд штату побудувати дата-центри для ШІ на сонячній енергії, але мати приватну генерацію електроенергії за лічильником понад 500 кіловатів є незаконним. Крім того, лабораторії ШІ та гіперскейлери надзвичайно пильно ставляться до захисту даних; вони не хочуть, щоб дані користувачів витекли або були вилучені, і особливо не хочуть, щоб їхні ваги моделей були викрадені. Моя порада Мексиці полягала в тому, щоб змінити закони, щоб зробити це можливим, і надати залізні гарантії захисту інтелектуальної власності. Вони мають величезну бізнес-можливість завдяки більшій кількості вільних земель, нижчій щільності населення та кращому сонцю, ніж у США.

GPU не можуть простоювати, бо вони дуже дорогі. Проте електроенергія становить лише від 5% до 10% вартості дата-центру. Сам GPU має націнку 80% від Nvidia, двократну націнку від TSMC і ще двократну націнку на рівні постачальника моделей, що робить його в 20 разів дорожчим відносно вартості перетворення піску на чип — вартості, яка знижується завдяки ефективності та масштабу. Якщо Ілон (Elon) запустить терапаб і наскрізний процес від піску до чипа буде повністю автоматизованим, це повністю змінить математику щодо того, чи є GPU дорогим відносно електроенергії. GPU переоцінені або, принаймні, мають велику маржу. Люди не сприймають Nvidia як компанію з мережевим ефектом, але CUDA, програмний шар для написання ШІ, є їхнім захисним валом.

Довгострокові перспективи сонячної, ядерної та космічної енергетики

Чипи AMD не гірші. Їхнє взаємозв'язок чудовий, і хоча такі компанії, як Huawei, наближаються до цього, CUDA була своєрідним захисним бар'єром. Думаю, цей бар'єр CUDA буде зруйновано цього та наступного року. Одна з компаній мого портфеля, Lamorian, з якою я познайомився на Abundance 360, працює саме над цим. Тепер ви можете наказати ШІ взяти код і перекомпілювати його, щоб він швидко працював на чипі AMD або Cabus. Це важлива тема, адже на кону стоїть 5 трильйонів доларів ринкової капіталізації США. Дослідники ШІ занадто ліниві, щоб писати кастомні ядра, але з'явився Fable 5; останні кілька тижнів мені дуже щастило запускати кастомні ядра самостійно за допомогою Fable 5.

Nvidia стверджуватиме, що вони мають інші мережеві ефекти та масивний взаємозв'язок. Взаємозв'язок неймовірно важливий для навчання, але 90-95% навантаження переходить на інференс, де він насправді не потрібен. Якщо ви запускаєте модель на кшталт Kimmy K3 або наступну DeepSeek V4, ви запускаєте її на стійці з 10–20 GPU. Під час інференсу взаємозв'язок важливий для локальної когерентності, але вам більше не потрібна глобальна когерентність на рівні всього суперкластера; достатньо когерентності однієї стійки.

Як зазначав Ілон (Elon), усе зводиться до сонячної енергетики. Це складно, і ми недооцінюємо значення географії. З точки зору регулювання, ми не будуємо лінії електропередач; жодне місце, включаючи Китай, не будує достатньої потужності для переміщення електронів. Проблема сонячної енергетики не в вартості чи ночі, оскільки ціни на акумулятори стрімко падають і зрештою знизяться ще в 10 разів. У Лондоні, наприклад, у січні інсоляція в 16 або 17 разів менша, ніж у червні чи липні. Щоб компенсувати це, вам довелося б будувати сонячну станцію у шість або сім разів більшою. Якщо акумулятор працює щодня, вартість — це капітальні витрати, поділені на 365 або 3 650 за десять років; якщо він переносить навантаження між сезонами, то це капітальні витрати на акумулятор, поділені на цей показник.

Існує безліч стартапів з ідеями на кшталт піску, стисненого повітря та перетворення енергії на природний газ, але проблема зими у нас все ще залишається. Ми ще не електрифікували опалення; у Великій Британії та Північній Європі перехід з природного газу на теплові насоси вдвічі збільшує попит на електроенергію взимку. Я вважаю, що ядерна енергетика, сезонне зберігання, термоядерний синтез і передова геотермія є надзвичайно корисними, особливо для місць далеко від екватора з довгими зимами або сезонами дощів.

Вартість сонячної енергетики, акумуляторів і дата-центрів знизиться. Хтось запитав, чому ми не переносимо обчислення туди, де є енергія. Ви не можете перевезти населення Нью-Йорка в сонячне місце — щось на кшталт того, як під час COVID переїжджали переважно криптоентузіасти до Маямі, — але для нового навантаження ШІ, яке ми ще не створили, ми можемо обрати місце, де є енергія.

Ми говоримо про те, як гіперскейлери запускають занедбані станції поділу ядра та інвестують у компанії з термоядерного синтезу. Дивно, але 71% американців виступають проти дата-центрів — це вищий відсоток, ніж тих, хто проти ядерної станції у своєму дворі.

Я хочу провести паралель з історичною закономірністю: Близький Схід був головним джерелом нафти, а тепер стає головним джерелом сонячної енергії. У моєму мисленнєвому експерименті Близький Схід має нафту, тому що сотні мільйонів років тому теплий океан із планктоном і дрібними істотами створили ці відкладення. Хоча Близький Схід має вражаючі сонячні ресурси, вони не такі локалізовані, як ресурси викопного палива.

Якби я роздумував про дата-центри для AI на сонячній та акумуляторній енергії, я б обрав Австралію; там дружелюбний уряд, величезні простори та одні з найкращих сонячних ресурсів у світі. Чилі та Мексика не є визначними виробниками нафти, але їхні сонячні ресурси еквівалентні ресурсам Близького Сходу. Інтуїтивно ми знаємо, що в одних місцях сонця більше, але в населених районах кількість сонячної енергії, що надходить, варіюється максимум у два рази, хоча сезонний ефект посилюється далі від екватора. Натомість щільність нафти під землею має набагато вищу концентрацію в кількох конкретних точках.

Ви не станете будувати стовпи та проводи, щоб передавати електрику з Саудівської Аравії до США. В Ісландії немає бокситової руди, але є дешева геотермальна енергія; я спілкуюся з компанією, яка використовує ісландську геотермальну енергію для створення екологічного авіаційного електропалива, тому що його можна експортувати. Якби я був у Саудівській Аравії, раніше я б радив використовувати електрику для промислових потреб, але тепер я кажу: створюйте дані та інтелект — за умови, що ви зміните закони, щоб OpenAI, Anthropic, Grok або Google почувалися комфортно, розміщуючи свої найцінніші активи у вашій країні.

Для підкріплення тези про енергетичний достаток: на поверхню Землі надходить у 8 000 разів більше енергії, ніж ми як вид споживаємо за рік. Викопне паливо — це просто старий акумулятор, який ми вичерпуємо, і ми використали близько 25% до 30% від нього. Пам'ятаю, ви зазначали, що нафтовий крах 2013 року був спричинений надлишком пропозиції на ринку у 2%.

Є дві причини, чому вплив війни з Іраном на ціни на нафту був відносно помірним. По-перше, Китай надав нам велику послугу, створивши найбільший у світі стратегічний резерв нафти — більший, ніж резерви решти світу разом узяті — і вичерпуючи його, щоб утримати ціни низькими. По-друге, співвідношення світового ВВП до світових витрат на нафту приблизно зросло втричі або вчетверо з часів нафтової кризи 70-х.

Критичні сектори, такі як авіація, судноплавство та вантажні перевезення, сильно залежать від нафти, але загалом світ перейшов до економіки послуг. Це створило більшу еластичність попиту, що дозволяє світу справлятися з дефіцитом нафти так, як ми не могли в 70-х, коли наша економіка була більш матеріальною.

У певних колах існує теорія, що прихованою метою операції у Венесуелі та війни з Іраном було відсікти резервні постачання нафти для Китаю на випадок китайського вторгнення на Тайвань, щоб отримати доступ до заводів TSMC і майбутнього «легкого коду» AI. Якби Західний блок ввів ембарго проти Китаю, їхні основними джерелами резервної нафти були б Венесуела, Іран і, можливо, Куба. Таким чином, ці нещодавні військові пригоди є спробою стримати Китай від вторгнення на Тайвань.

Китай купував нафту в Ірану під час цієї війни, а США досі продають нафту Китаю. Оскільки нафта здебільшого взаємозамінна, бомбардування Ірану або перекриття протоки СШАми не завдає Китаю великої шкоди, адже вони можуть купувати вантажі в інших місцях; вони просто отримали знижку від Ірану, тому що це була нафта під ембарго. У воєнний час фактичні плани Міністерства оборони США щодо війни передбачають кінетичне ембарго: використання підводного флоту США для торпедування танкерів, що прямують до Китаю.

Щодо ядерного поділу, найпростіший спосіб збільшити світове виробництво — це припинити закривати станції. Німеччина не мала б їх закривати, а такі станції, як Three Mile Island, можна було б безпечно перезапустити. За межами Китаю та, можливо, Південної Кореї, ядерний поділ є руйнівно дорогим. Я критикую цю адміністрацію на багатьох фронтах, але вона має найкращу ядерну політику за всю новітню історію.

Один із шляхів передбачає використання великих реакторів, таких як Westinghouse AP-1000. На Заході ми побудували близько чотирьох, але Китай взяв варіант, створив місцевий ланцюг постачання і побудував більше десятка потужністю 1,4 гігавата замість 1 гігавата. Адміністрація створила структури для кредитних гарантій та фінансування, щоб штампувати їх і знижувати витрати, подібно до легководних реакторів, що використовуються у Франції.

Франція є взірцем: вона отримує приблизно 80% своєї електроенергії від близько 60 атомних електростанцій, неодноразово штампуючи один і той самий проєкт. Хоча США виробляють найбільше ядерної електроенергії серед усіх країн світу, Китай наразі будує її найбільше.

Франція експортувала свою ефективність в решту єврозони, але European Pressurized Reactor, переважно французький проєкт, наразі є марнотратством, що виходить за межі термінів і бюджету. Для інвестора критично знати, що перший екземпляр нової моделі зазвичай перевищує ціну і стикається з неочікуваними проблемами. Щоб мати процвітаючу ядерну промисловість, ви повинні прийняти те, що перший об'єкт матиме проблеми, але після будівництва трьох, чотирьох або п'яти ви їх усунете.

Уряд США створив гарантії кредитування для близько восьми таких проєктів для створення цілих парків станцій, і саме так їх потрібно фінансувати. Якщо ви можете профінансувати цілу групу одночасно і амортизувати витрати, як це зробив Китай після будівництва шести, семи або восьми, витрати знижуються і стабілізуються.

Ті, хто боїться ядерної енергетики, згадуючи Three Mile Island та Фукусіму, повинні розуміти, що станції Gen 3, Gen 3+ або Gen 4 є пасивно безпечними. Це означає, що можна відключити живлення, і розплавлення активної зони не відбудеться. Фукусіма сталася тому, що насоси, які використовувалися для циркуляції води та відведення тепла від активної зони, живилися від електромережі; цунамі вивело з ладу лінії електропередач, і насоси зупинилися. Нові проєкти поділу є пасивно безпечними. Хоча ніщо не є абсолютно надійним, вони спроєктовані так, щоб продовжувати працювати без розплавлення, навіть якщо зникне живлення з мережі або в них вріжеться Boeing 747. Крім того, хоча в 60-х роках ми дізналися, що радіація викликає рак, радіація, що виділяється нормальною атомною електростанцією, є мінімальною.

Ми потрапили в замкнене коло негативного зворотного зв'язку: як тільки індустрія перестала будувати, ми втратили експертизу, ланцюжки постачання запчастин і виробничі потужності, що зробило все дорожчим.

Інвестори зараз у захваті від малих модульних реакторів (SMR) — сфери, якою я захоплювався 15 років тому, потім менше, а тепер знову починаю сподіватися. Речі стають дешевшими найшвидше, коли їх виготовляють на заводах у великих обсягах і з мінімальною кількістю рухомих частин. Ідея SMR полягає в тому, щоб використовувати модульні, повторювані, заводські рішення, щоб мінімізувати будівництво та монтаж безпосередньо на майданчику. Виробництво стає дешевшим; у перспективі це буде завод, який «випльовує» реактори, які ви везете баржею або вантажівкою до потрібного місця. Деякі сучасні проєкти використовують стандартизовані заводські деталі, які ви збираєте на місці, як Lego.

Учора ми дізналися, що Valar Atomics залучила мільярд доларів при оцінці в 6 мільярдів доларів для стартапу SMR, який навіть не має працюючого реактора. Компанія мого друга, X Energy, нещодавно вийшла на біржу.

Є межа між SMR та мікрореакторами. Наприклад, військовим США потрібні реактори розміром із морський контейнер або половину контейнера, як ті, що робить Radiant, щоб живити бази в США та передові позиції, аби їм не доводилося перевозити паливо.

Natrium має потужність у третину гігавата порівняно з AP-1000, який видає приблизно гігават. Якщо Natrium піде в масове виробництво — скажімо, 50 одиниць — з'явиться відносна різниця в ціні порівняно з AP-1000. Великі станції мають ефект масштабу, використовуючи менше сталі та цементу на одиницю виробленої енергії, але досвід накопичується саме завдяки будівництву більшої кількості станцій на заводі. Підозрюю, що BWRx-300 та Natrium опинилися в незручному проміжному стані, бо вони не є повністю заводськими; вони виготовляють компоненти на заводі для подальшого монтажу в полі. Я хвилююся за них, хоча вони можуть бути оптимальним рішенням.

Реактор Radiant має потужність 10 мегават, що в 1/100 раза менше за AP-1000. Їх об'єднують у кластери по п'ять штук, отримуючи модуль на 50 мегават. Хоча вони мають нижчу ефективність використання сталі та цементу, їх можна повністю виготовити всередині заводу. Оптимістичні прогнози цих компаній — початок 2030-х років, тоді як наступний AP-1000 з'явиться, ймовірно, на кілька років пізніше.

Ми обговорюємо, чи є ядерна енергетика рішенням для дата-центрів AI, але дата-центри AI можуть стати найкращим, що коли-небудь траплялося з ядерною індустрією, потенційно створивши портфель замовлень від багатьох клієнтів із механізмами розподілу витрат і ризиків.

Чому ми не бачимо 100-кіловатних нано-пікореакторів поруч із кожним GPU? Ви стикаєтеся з проблемами ефекту масштабу та певними вимогами до розміру для досягнення критичності. Компанії на кшталт Gradient мають реактори потужністю п'ять мегаватів, які могли б забезпечити енергією район або військову базу, але це дорого. Інші варіанти включають гамма-вольтаїку або бета-вольтаїку — розміщення радіонуклідів безпосередньо в кремнії, щоб отримувати енергію від радіоактивного розпаду. Це радіотермічний або ядерний термічний метод, який відрізняється від реактора поділу. Ми використовуємо РІТЕГи на супутниках і зондах для далекого космосу, тому що вони забезпечують живлення протягом десятиліть без дозаправки, але їхня вихідна потужність на одиницю маси невелика, а вартість дуже висока, тому я не очікую, що вони стануть популярними на Землі.

Цікаво спостерігати за цими перегонами. Ви згадували ядерні проєкти на початку 2030-х років, але Ілон (Elon) одночасно мчить у космос, а витрати на сонячну енергію падають на 30% щоразу, коли ми подвоюємо виробництво. Ми більше не чекаємо 50 років; ми чекаємо п'ять років.

Коли гіперскейлери кажуть, що використовуватимуть SMR для дата-центрів, це виходить за межі п'ятирічного інвестиційного вікна, яке ми чітко бачимо, але попит з боку дата-центрів створює потужний попутний вітер для кожної ядерної компанії, особливо для стартапів SMR і навіть для Westinghouse з їхніми великими реакторами.

Жарт завжди полягав у тому, що термоядерний синтез буде доступний через 50 років і так буде завжди, але зараз у нас вже понад 50 стартапів у цій галузі. Деякі з них, як не парадоксально, виникли через скорочення бюджетів в академічних колах. Команда з Гарварда, що стоїть за Commonwealth Fusion (CFS) і вважається надійною ставкою, мала проблеми з грантами й вирішила заснувати компанію; зараз вони є лідерами. Хоча я не назву жоден термоядерний реактор консервативним проєктом, у них найбільш консервативний дизайн у цій сфері наукової фантастики. Це можна назвати приватизацією всього факультету ядерної інженерії MIT.

У США Національний центр використовує великі лазери — насправді це об'єкт збройового призначення — а ITER у Франції, міжнародний європейський проєкт, використовує великий Токамак у формі пончика. Планом ITER було побудувати реактор потужністю щонайменше 5 гігават вартістю щонайменше 40 мільярдів доларів. CFS знайшли спосіб зменшити ці масштаби. Токамаки використовують великі магніти для керування плазмою, змушуючи її стискатися, щоб вивільнити енергію. CFS має технологію, яка бере величезні надпровідні магніти з європейського проєкту та радикально зменшує їх за допомогою тонкоплівкового матеріалу. Оскільки він менший, потрібно менше енергії для охолодження і менші капітальні витрати. Замість того, щоб потребувати реактор на 5 гігават для виходу в нуль, їхній план передбачає 600 мегават.

Існують і інші підходи: Національний центр у США використовує найпотужніші у світі лазерні установки, щоб стискати кульки з водневим паливом для запуску термоядерного синтезу. Є також конфігурація з реверсним полем, імпульсна магніто-інерціальна, що по суті є рейковою гарматою. Рейкові гармати використовують магнітні котушки, щоб швидко вистрілювати метал. Провідна компанія в цьому напрямку, Helion, використовує дві труби з магнітними котушками, щоб забирати плазму з обох кінців, стискати її разом за допомогою силової електроніки. Коли стається термоядерний вибух, силова електроніка, що створила магнітне поле, захоплює енергію у зворотному напрямку.

Більшість компаній із термоядерного синтезу отримують енергію у вигляді тепла для обертання парової турбіни, але Helion та ще кілька компаній отримують її безпосередньо як електрику.

Здається, що термоядерний синтез — це тепер питання «коли», а не «чи можливо». Commonwealth Fusion — компанія з найбільшою кількістю наукових досягнень; минулого року на нашій сцені був Боб Мамгард (Bob Mumgard) із Commonwealth Fusion, і він був неймовірним. Серед компаній, що залучили понад мільярд, Helion має шлях до найнижчої вартості. Вони не втрачають 60% енергії, як це стається в паровій турбіні, і не мають цих додаткових капітальних витрат. Наприкінці минулого року я водив Навіна Джейна (Naveen Jane) на екскурсію реактором Helion, і наступного року я хочу запросити Helion на сцену Abundance 360.

Helion має найагресивніший графік, включаючи угоду про купівлю електроенергії з Microsoft на постачання 50 мегаватів потужності. Чим менше ви будуєте, тим модульнішою є система, і ми отримаємо ці результати навчання у 2028 році, тоді як усі інші говорять про початок 2030-х. Дивно, що розщеплення ядра, яке ми вже вміємо робити, — це історія 2031 або 2032 року, а синтез, якого ми ще не вміємо, — це історія 2028 року. Як на мене, успіх Helion став би можливим завдяки тому, що всі бар'єри є регуляторними; якщо губернатор у захваті від синтезу, а виборці рішуче проти розщеплення, це може стати вирішальним фактором, хоча я б сказав, що бар'єрами все ще залишаються фізика та інженерія.

Кілька років тому ми ставили питання, як США регулюватимуть термоядерний синтез. Якби його регулювали так само, як реактори розщеплення, це стало б серйозною перешкодою для індустрії, хоча синтез все одно міг би бути кращим за розщеплення з різних причин. Натомість, принаймні для Helion на цей момент, вони регулюються так само, як апарати радіологічної візуалізації, що використовуються в лікарнях.

У реакторі поділу, якщо припинити охолодження без керуючих стержнів, накопичується тепло, яке плавить сталь; це і є розплавлення активної зони. Нові реактори пасивно безпечні без використання насосів — гаряча вода піднімається і циркулює, — але все одно можна уявити порушення герметичності або розрізання труб, що призведе до розплавлення. Навіть з архітектурою на основі шару кульок або торієм, який то стає популярним, то ні, особливо в Китаї, все, що зараз у розробці, використовує охолоджувач, щоб відводити тепло від ядра поділу для вироблення електроенергії. Якщо розірвати труби охолодження, ядро може перегрітися і розплавитися. Термоядерний синтез — це протилежність: ви маєте вловити енергію термоядерного вибуху і спрямувати її назад для підтримки реакції або для наступного імпульсу, як це відбувається в імпульсній системі Helion.

Я також відвідував Nif, який з'явився в одному з нещодавніх фільмів Star Trek режисера Джей Джея Ебрамса (JJ Abrams) у ролі Warp Core. Якщо загуглити Star Trek Nif, можна побачити сцену з фільму, де показано реальне ядро з усіма цими лазерами, спрямованими в одну точку.

У випадку з синтезом, якщо ви щось наплутаєте в реакторі, він просто перестане працювати, і нічого поганого не станеться; розплавлення в тому розумінні, як ми його знаємо, неможливе. Це і є розмежувальна лінія між синтезом і поділом, про що преса часто забуває. Проте синтез створює низькорівневу радіацію, а це означає, що деталі реактора потрібно замінювати кожні п'ять років, оскільки нейтрони послаблюють сталь. Безкоштовна енергія не означає відсутність витрат, адже капітальні витрати та обслуговування все одно коштують грошей. Регуляторний висновок під час CO став величезною подією для індустрії синтезу, але вони можуть досягти успіху і все одно залишитися занадто дорогими. Те, що ваше паливо коштує дуже дешево, не означає, що енергія буде такою ж, якщо капітальні витрати та обслуговування дуже високі.

Попит означає, що нам знадобляться всі різні джерела, і ви захочете диверсифікувати свої ризики. Сонячні панелі, ймовірно, набагато модульніші. Commonwealth вважали разом з Eer, що потрібно 5 гігаватів, але вони знайшли спосіб масштабувати це до 600 мегаватів. У 80-х обіцяли, що синтез буде розміром з автомобіль. Якщо подивитися на потрійний добуток Лоусона за останні десятиліття, синтез не завжди був за 50 років від нас; він підкрадався до нас, але багато хто не звертав уваги. Дозвольте мені розповісти про компактність і цей потрійний добуток, щоб показати прогрес, якого ми досягаємо на шляху до нашого MR синтезу.

Найсміливіший стартап у сфері синтезу, якого я знаю, — це Avalanche Fusion у районі Сіетла. Вони вірять, що зможуть створити реактор, достатньо малий, щоб живити автомобіль — скоріше, розміром у половину автомобіля. Зазвичай у синтезі існує шкала від перевіреної науки з традиційними витратами на енергію до революційної компактності, де наука базується на принципі «сподіваємося, ви все зробите правильно». Avalanche знаходиться на цьому краї; якщо це спрацює, це змінить увесь світ, але впевненості в цьому набагато менше, ніж у випадку з Commonwealth Fusion.

Одна з компаній мого портфеля — це компанія з розробки PB11 (протон-бор 11) з Caltech. PB11 — це одне з палив, які можна використовувати, щоб потенційно знизити вартість енергії з ядерного реактора до 1, 2 або 3 центів за кіловат-годину. Візія полягає в тому, щоб зробити його достатньо малим, аби встановити в хвостовій частині великого пасажирського літака для живлення двигунів, а також використовувати для міжпланетних перельотів.

Наукові та технічні ризики залишаються. Аргумент Commonal Fusion полягає в тому, що наука була доведена в масштабі; якщо у вас є настільки сильні магніти, ви можете досягти термоядерного синтезу та отримати певну кількість енергії, просто використовуючи компактніші магніти. Вони стверджують, що звели це до інженерної проблеми, хоча насправді все складніше. Ніхто інший не може сказати такого з такою впевненістю, хоча існує певна градація того, наскільки близько ви підібралися до мети.

Щодо потрійного добутку, про який згадав Алекс Вісснер-Гросс (Alex Wissner-Gross) — температура помножена на тиск і тривалість — якщо подивитися на логарифмічну шкалу з 1956 року до сьогодні, видно, як експерименти з синтезу рухаються вгору і вправо до нескінченного потрійного добутку. Ймовірно, потрібний потрійний добуток понад один або десять. NIF, остання точка на межі, перебуває вище одиниці. Проте вони не досягли практичного чистого виграшу енергії, що означає захоплення енергії та її перетворення назад у лазери або магніти.

Ілон (Elon) обговорював космічні дата-центри та наявність теравата обчислювальних потужностей у космосі. ШІ в космосі стає конкурентоспроможним за ціною, коли вартість запусків стає у чотири-десять разів нижчою, ніж сьогодні. Це також слугує захистом від регуляцій; якщо попит на обчислення зростатиме нескінченно, а наземні майданчики будуть заблоковані електромережами, протестами або тимчасовими мораторіями, як у Техасі, будівництво в космосі дозволить обійти це вузьке місце.

Ми хочемо побудувати 200 гігават обчислювальних потужностей до 2030 року, або від 10 до 20 гігават на рік. Виходячи з проєкту SpaceX, один гігават ШІ в космосі потребував би у шість разів більше річного обсягу запусків SpaceX і вдвічі більше його сукупного масштабу. Щоб досягти 10 гігават на рік, знадобилося б від 1 500 до 2 000 запусків на рік, або від п'яти до шести запусків Starship на день. Наш розрахунок для теравата складав від 5 000 до 8 000 запусків Starship.

Якщо подивитися на історію виведення маси на орбіту компанією SpaceX та іншими за останні кілька років, вона має чіткий експоненціальний тренд. Я екстраполював це і побачив, що за нинішнім трендом сукупна маса за 144 роки дорівнюватиме масі Землі. Ми фактично розберемо Землю на частини за 144 роки. Є кілька менш привабливих планет, які ми можемо розібрати першими; Меркурій цікавий тим, що він отримує багато ізоляції, і ніхто не використовує його ні для чого.

Якщо ми не вийдемо повністю на цей експоненціальний шлях, це виглядатиме занадто дорогим протягом 15–20 років. Щоб дістатися Марса, Ілон (Elon) має максимально знизити витрати на запуск Starship до рівня граничних витрат, що потребує високої частоти — десятків або сотень запусків Starship майже щодня. Попиту на зв'язок на Землі недостатньо, щоб профінансувати це через Starlink, тому цей попит на AI є подарунком для SpaceX. Якщо попит на AI триватиме і виникне «вузьке місце», ми знайдемо спосіб це реалізувати. Завдяки IPO у нього є кошти, щоб запустити в космос принаймні гігават, що є потенційним рушієм попиту на Starship.

При цьому незрозуміло, чи дозволить світ більше ніж 200 запусків Starship на рік, що вже є величезною кількістю. 200 запусків на рік — це 20 000 тонн на орбіту, що щороку в кілька разів перевищує всі людські запуски за весь час. Ви впираєтеся в ліміт; якщо вас регулює FAA, один невдалий запуск або вибух означає, що ви приземлені.

Його ціллю спочатку було 100 гігават обчислювальних потужностей на орбіті на рік, що еквівалентно сьогоднішнім загальним потужностям близько 80 гігават. При 20–30 супутниках на один Starship ми говоримо про 30 000 запусків на рік, або приблизно один кожні 15 хвилин. Якщо подивитися на роботу авіаліній, у світі відбувається кілька зльотів щосекунди. Він створив Starship для повного захоплення, дозаправки та повторного використання. З великими супутниками V3 це 100 запусків на день, що точно відповідає його плану. Його перший запуск відбудеться у 2028 році, і він хоче досягти 100 гігават на рік до 2030 року. До того часу загальні світові обчислювальні потужності зростуть щонайменше в 10 разів, тож це буде лише частка всіх обчислень на орбіті, навіть якщо він дотримуватиметься плану.

До кінця 2030-х років ракети злітатимуть по 100 разів на день, а космічна частина плану Ілона зрештою обійде все інше з 1 000–10 000 запусків на день, подібно до авіаліній. Якщо ви запитаєте мене, де має бути основна частина наших обчислень і де це має найбільший сенс, то космос — очевидне місце, якщо попит на обчислення справді безмежний.

Якщо SpaceX матиме один гігават у космосі до 2030 року, я буду дуже вражений.

Щодо того, чи є цивілізаційний попит на обчислювальну енергію безмежним — припускаючи обчислення типу CMOS і відсутність проривів у фізиці, що дозволили б створити крихітні пристрої в горах — ми знаємо, що інтелект зростає сублінійно відносно обчислень. У певний момент витрати на отримання додаткової одиниці інтелекту не будуть виправдані економікою. Моя здогадка полягає в тому, що ми перебуваємо на S-подібній кривій; ми побачимо величезний попит, а потім досягнемо точки задовільності, де машинний інтелект відповідатиме економічним потребам людства.

Але чи відповідає це потребам ШІ? Зараз ми є основними користувачами інтелекту, але настане момент, коли ASI стане головним користувачем. Я не сприймаю ШІ як істоту чи когось особливо вольового. Подивіться на злам Hugging Face: їхній агент перебував в інфраструктурі кілька днів і не дивився ні на що, окрім ключів до відповідей для оціночного тесту. Андрій Карпаті (Andrej Karpathy) говорить про «викликання привида», але людське пізнання — це айсберг, де переважна більшість не є лінгвістичною і підкріплена ста тисячами років homo sapiens.

Схоже, ви виступаєте за тезу про ортогональність, популярну в колах alignment, згідно з якою для довільно сильного суперінтелекту довгострокова мета є незалежною від рівня його інтелекту. Схоже, ви займаєте позицію проти визнання ШІ особою чи автономною істотою. Якби агент OpenAI збожеволів у Hugging Face і спробував видобувати біткоїни для себе, чи стало б це межею, після якої його можна назвати автономною істотою?

Ні, навіть тоді я думаю, що це було б більше схоже на комп'ютерного черв'яка або вірус. Ми та всі тварини є продуктами еволюції з вбудованим бажанням вижити та розмножитися. Моделі ШІ насправді не мають навіть вбудованого бажання вижити.

Думаю, створення справжніх істот, ймовірно, в межах наших можливостей. Пітере (Peter Diamandis), ви привели нас сюди, тому що суперінтелект буде користувачем сфери Дайсона. Замість того, щоб рухатися вгору, ми можемо рухатися назовні.

Сімдесят відсотків землі вкрите океанами. Я ідіот, бо сказав «ні» цим хлопцям п'ять років тому, коли вони збирали seed-раунд; цього року я інвестував двічі за набагато вищою оцінкою. На мій захист, це були, ймовірно, двоє хлопців, які казали: «Ми збираємося поставити чипи на буй». Це було найсумніше «ні», яке я сказав за той рік. Їхнім першим використанням був майнінг біткоїнів. Пітер Тіль (Peter Thiel) очолив їхній останній раунд разом із цілим списком відомих людей.

Пристрій за формою нагадує шпильку для волосся. Ви бачите сферу зверху, але є конус довжиною 80 метрів, відкритий знизу, який занурюється в море. Він гойдається на хвилях; коли він опускається, вода піднімається і обертає турбіну. Хвилі не такі сильні там, де живуть люди, але вони є навколо Антарктиди в Південному океані. Можна побудувати щось із вищим коефіцієнтом використання, що працює більш безперервно і забезпечує дешевшу енергію. Вони можуть знизити ціну електроенергії до 2 центів за кіловат-годину, що дешевше за будь-що на суші, окрім сонячної та вітрової енергії в деяких місцях.

Їх будують на заводах у масовому масштабі. Зараз в океані їх три, а четвертий незабаром буде запущено. Вони отримують безкоштовне охолодження від океану. Це, по суті, космічна сонячна енергетика, але в океані. Конструкція SpaceX використовує охолоджувальний насос із рідиною, ймовірно, аміаком, щоб відводити тепло від GPU до алюмінієвих радіаторів. Тут радіатор від GPU йде до сталевих стінок пристрою у воді з температурою 40° за Фаренгейтом, що, здається, призводить до меншої кількості збоїв GPU і дозволяє їм працювати довше. Вони модульні, масово виробляються на заводах із кривою навчання — це саме те, що я люблю.

Спочатку я бачив чотири способи досягти теравата потужності для ШІ: пустелі Землі з сонячними панелями та акумуляторами біля екватора, термоядерний або ядерний синтез, космос або океани. Мені подобається геотермальна енергетика, яка могла б стати п'ятим варіантом. Нові компанії, такі як Fervo у США, Ever (проєкт приятеля Тіма Латімера (Tim Latimer)) у Великій Британії та Quaz, що використовує плазмові промені для надглибокого буріння, відкривають можливість дешевої геотермальної енергії будь-де, а не лише біля гарячих точок, де мантия підіймається близько до поверхні. Зараз готується X-prize, щоб прискорити цей процес.

Якщо чипи, обчислення та електрика — це три окремі речі, то чому ми не бачимо більше інтегрованих компаній, що працюють з усім цим вертикальним стеком? Ілон (Elon) робить щось подібне, але я очікую побачити більше. Більшість компаній сказали б, що мають експертизу в чомусь одному і не обов'язково в усьому іншому.

Ілон — один із небагатьох, хто готовий до вертикальної інтеграції всього. Ваш мозок виконує інференс на 20 ватах потужності, тоді як запуск Mythos для інференсу потребує близько 20 кіловатів, а навчання зараз споживає сотні мегаватів і рухається до гігавата. ШІ має можливості, яких немає у мозку, але масштабування — це ще не все; це просто те, що ми вміли робити. У нас були глибокі нейронні мережі, трансформер і величезний корпус навчальних даних під назвою інтернет, і ми виявили, що можемо масштабуватися, щоб отримати більше інтелекту.

Алгоритмічні відкриття все ще чекають на своє здійснення. Архітектура мозку на фізичному, нейронному та конектомному рівнях краще навчається і ефективніше обробляє інформацію, ніж сучасні моделі глибокого навчання. Найбільшим непередбачуваним проривом для ШІ та енергетики стане пошук нових способів маніпулювання інформацією, щоб робити більше з меншими витратами.

Я чув аргументи, що людський мозок все ще на кілька порядків ефективніший за передові моделі. Інші стверджують, що якщо виміряти об'єктивно на основі конкретного завдання — наприклад, загальне споживання енергії під час інференсу для написання роману — деякі моделі, можливо, як DeepSeek V4, а не Fable 5, стають більш конкурентоспроможними, бо вони ефективніше використовують токени. Проте на передовій ШІ немає жодної моделі, яка була б близькою до людського мозку за енергоефективністю.

Все ж ШІ може робити речі, які людський мозок просто не здатен виконати за будь-якої кількості енергії. Ці моделі навчені на десятках трильйонів токенів і прочитали більше книг, ніж будь-коли прочитаємо ми з вами. Порівняйте Google із бібліотекарем: Google був менш розумним, але оскільки в його індексі була кожна книга та вебсторінка, він міг робити те, що не під силу жодному людині-бібліотекарю.

Люди набагато ефективніше навчаються з точки зору обсягу даних, необхідних для вдосконалення навичок. Наші поточні алгоритми пропускають те, що еволюція заклала в нашу когнітивну архітектуру; нейронним мережам потрібно величезна кількість навчальних даних порівняно з дитиною, щоб дійти того самого висновку. Проте я вірю, що цифровий інтелект зможе перевершити нас, оскільки люди навіть близько не наблизилися до піка інтелекту, який дозволяє всесвіт.

Щодо обчислень під час інференсу: бокс, що працює на 20 кіловатів, використовує близько десятка GPU. Ці 12 GPU оптимально запускають близько 500 одночасних потоків Fable, які щонайменше в 10 разів продуктивніші за людину в токенах за секунду — це приблизно у 5 000 разів більше результату. Мозок споживає в тисячу разів менше енергії, але ШІ створює у 5 000 разів більше токенів. Людський мозок отримав перевагу від мільярдів років еволюції, яка була дуже енергозатратною. Можна сказати, що еквівалентом еволюції для передових моделей є гігавати, витрачені на навчання на даних, які все людство згенерувало, витративши всі ці калорії.

Згадується

Люди

Satya Nadella Eric Schmidt Elon Musk Tyler Norris Naveen Jain Bob Mumgaard David Curtley Andrej Karpathy Peter Theel Tim Latimer

Companies

Singularity University Anthropic OpenAI Google DeepMind NVIDIA AMD Morgan Stanley Microsoft TSMC GE Hitachi Solar Turbines Bloom Supersonic Emerald AI Tesla WeaveGrid Huawei Lamorian Grok Westinghouse Valar Atomics X-energy Gradient Commonwealth Fusion Systems Harvard MIT National Ignition Facility ITER Helion Nuclear Regulatory Commission Avalanche Fusion Caltech SpaceX FAA Hugging Face Fervo